Вівторок, 12.12.2017, 10:34
Ви увійшли як Гість | Група "Гости"Вітаю Вас Гість | RSS

Яблуниця - відпочинок в Карпатах

Категорії розділу
Екскурсії [2]
Прокат [1]
Проживання [1]
Готелі, Приватний сектор, Садиби, котеджі
Інфо [7]
Інформаціний розділ
Проживання [0]
Наш банер

Розмість наш банер на вашому сайті


Вид банера

код банера:


Екскурсії
Наше опитування
Коли ви відпочиваєте в карпатах?
Всього відповідей: 9
Статистика





Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Реклама

Каталог статей

Головна » Статті » Інфо

Історія Села Яблуниця

Історія Села Яблуниця

Яблуниця (Біля Кремінців) – село Надвірнянського району (колись Надвірнянського повіту) Івано-Франківської області, лежить 700-1664 м. понад рівнем моря.

В письмових джерелах подибуємо згадку про село з XVII століття.

Воно розкинулось над потоком Яблуниця, допливом річки Прут. Село лежить серед гір та лісів, розкинене по численних ярах, що над потоками, води яких в середині села творять потік Яблуницю. На схід від села височіє гора Магура (1140 м.), а на захід села – гора Буковина. Через село проходить асфальтована дорога, що лучить Ділятин – Дору – Ямну – Микуличин – Кремінець - Яблуницю та далі простягається на Закарпатську Гуцульщину.

 

За переказами старих людей – мешканців Яблуниці, село це заснувало в такий спосіб: при дорозі, що лежить поблизу Татарівського перевалу, єврей Сруль Марморош побудував корчму, в якій незабаром почали затримуватися на нічліг купці, що переїжджали із Галичини на Мадярщину. Вкоротці корчма стала рухливим торговельним пунктом, навколо якої з часом почали осідати гуцули із с. Микуличина. І таким чином постало село Яблуниця.

При кінці XIX ст. Яблуниця разом з Поляницею Поповичівською начислю вала державної власності 10965 мрг, з чого – 10722 мрг лісу. В тому часі гуцульська власність виносила 6875 мрг землі, з чого було 1256 мрг лісу. Слід відмітити, що в тому часі багато з тієї території належало до спілки у Відні.

За статистикою з 1912-го року, село Яблуниця посідало 6848.897 га земельної території, з чого – 0.804 га орної землі, 19.131 га – лугу; 121.867 га – пасовиська; 6300.482 га – лісу; 406.881 га – неужитків та 0.232 га – площі під будови. Для цікавости слід зазначити, що грутовий податок в тмоу чсі виносив 1259.76 корон.

При кінці XIXст. в селі Яблуниця з Паляницею Поповичівською замешкувало 1211 гуцулів.

Уже в 1912-му році тут було 332 хат, в яких замешкувало 2000 українців (гуцулів) та 2000 євреїв. Сьогодні село Яблуниця начислює 2080 мешканців.

У 30-их роках XXст. с. Яблуниця мало такі присілки: Магура, Погар, Воронєнка, яка межувала до курортного уряду у Ворохті.

Як подають дані з 1912-го року, с. Яблуниця мало 6300.482 га лісу, з чого смерек – 0,5%, ялини – 0,4%, бука – 0,1%. В тому часі річна виробка лісу виносила 15.000 м3. Головним продажним продуктом в тому часі було дерево.

В с. Яблуниця була парафіяльна церква Успення ПДМ, побудована в 1895-му році. Церква ця була дерев’яною. Під час Першої світової війни була вона повалена. Відбудовано її в 1919-му році та покрито бляхою в 1927-му році. В тому часі, цебто в половині 30-тих років нашого століття, на терені яблунівської парафії було п’ять придорожніх капличок.

У XIX ст.. в селі Яблуниця була одноклясова школа. Статистикою  з 1970-го року, в с. Яблуниця є восьмиклсова школа, клюб, кіно й бібліотека, два фельдшерські пункти, їдальня і ощадна каса.

Як і в інших гуцульських місцевостях, так й тут у с. Яблуниці, існувала читальня «Просвіти». У 1906-1907 рр. це товариство начислювало 70 членів. Заступником голови був тоді Олекса Маковський. Читальня «Просвіти» мала свою бібліотеку, в якій було 70 книжок. Читальня «Просвіта» відігравала велику роль в громадсько-політичному житті села. При цій читальні також існував аматорський гурток та хор. Діяльність читальні «Просвіти» однакож постійно була гамована шиканами польської адміністрації. Ось для прикладу подамо, що Надвірнянське сторовство рішенням з дня 17.11.1938 р. припинило діяльність читальні «Просвіти» за те, що аматорський гурток робив прои у присілку Воронєнці.

Щодо курортних можливостей, то Яблуниця мала всі дані посідати в цьому відношенні передове місце ще в давнині. Але тому, що село було досить віддалене від залізниці, то воно не займало належного йому місця в цій саме ділянці. З них в ті часи більше конкурували села Ворохта і Татарів, хоч Яблуниця мала дещо більші курортні можливості. Зокрема в Яблуниці були прекрасні лихварські можливості, а також іф відпочинкові та лікувальні, бо село оточене пасмами гір. Тут були та є й тепер, гарні купелеві місця в річці Прутець. Село цілком надається для лікування в зимову пору.

Щодо краєвидів, то Яблуниця також має своє природне багатство. Коли стати в селі перед церквою, то на полудне бачиться гарні хребти гір, між якими домінує Погар. В тому напрямі розташований присілок Воронєнка. В західньо-полудневому напрямі між двома піднесеннями на межовій смузі між Яблуницею і шпилем Сумарем знаходиться Яблунецький перевал і також перевал Татарський, через який веде головна дорога-цісарка до Ясиня та на Закарпатську Гуцульщину.

З противного боку, в західному напрямі, спадають стрімкі не заліснені узбіччя Семчука, а з лівого боку дещо лагідніші узбіччя Микулинки. Обидва ці узбіччя є дуже зручні для лижварських з’їздів. Через Микулинку веде перехід до Ворохти.

З Яблуниці дуже приємно робити такі прогулянки: в долину р. Прутця до того місця, де він зливається з потоком Глинцему присілку Блотній. А звідти прямуємо дорогою в сторону Кременця, або дорогою в напрямі Паляниці (Поляниці Поповичівської).

Коли порівняємо обидві панорами, то помітимо лагідний спад в сторону села Яблуниця і раптовий спад в сторону полуденя, де знаходиться Ясиня, на Закарпатській Гуцульщині.

Продовжуємо прогульку на Микулинку (1000м.). Туди дорога триває одну годину. Починається траса від церкви і переходиться на другий бік р. Прутця, дальше треба йти в сторону с.Ворохти – доріжка заведе вас на г. Микулинку. З г. Микулинки видніються чудові краєвиди на Яблуницю, на пасмо добошанки з її шпилями Синяком, Греблею і Хом’яком.

Можна також й іти на г. Магуру (1140 м.). Ця дорога має віддаль 2,5 км, яку покривається протягом двох годин.

Ще можа мати приємну прогульку на г. Семчук (1095м.). Ця дорога також дуже приємна, вона веде полями.

Можна йти на гору Погар (952 м.). Віддаль протягається до цієї гори на яких 4,5 км., а покриється за пітори години. Йдеться цією дорогою в такий спосіб: вгору Прутця, перейшовши на перевал Яблуницький, звертається на пільну дорогу, яка заведе наас на г. Погар. Звідси відкривається чудовий краєвид на шпилі: Говерлю, Петрос, Довбошанку, Синяк, Хом’як і Магуру, рівнож бачимо звідси хребет Ворохтянський – від Ребровича до Китилівки. Портаємося назад тією самою дорогою.

Цікаво подорож і на г. Греблю (1255 м.). Дорога тягнеться на віддаль 5 км., покривається приблизно за 2,5 години. Можна відбути мандрівку на г. Хом’як (1544 м.). Дорога протягається на яких 10,5 км., яку покривається за 4,5 годин. Найкоротша дорога на Хом’як це з Яблуниці. Тут треба йти через Блотну і Бараню, а з неї виходиться на половину Хом’як, з якої дістаємося на гору Хом’як.

На г. Синяк (1644м.), дорога тягнеться на 14 км, яку покривається приблизно за 6 годин.

До Паляниці Поповичівських йдеться через г. Семчук. Дорога тягнеться на яких 5 км., і покривається за дві години. З гори Середньої відкривається чудовий краєвид на Ворохту. Потім сходиться на потік Шимшору, а пори цей потік ідемо до річки Прут, де є кладка, якою переходимо на другий бік на гору, яка запровадить уже до самої Ворохти.

До Воронєнки йдеться через Погари, де дорога тягнеться на віддаль 8 км і покривається приблизно за 2 години.

Загалом, треба сказати, що в яку б сторону не довелося піти мандрівникові від села Яблуниця, що біля Кременців (Татарова), то всюди він матиме незвичайне захоплення чудовими природними гірськими краєвидами, які оточують це село.

В сіру давнину село Яблуниця належало до Руси-України. Від XV століття – до Польці, від половини XVII століття – до Австро-Угорщини, від 1918 року – до ЗУНР, опісля знову до Польщі (аж до 1939-го року), відколи включено його до УРСР.

За статистикою з 1970-го року, Яблуниця є центром сільської Ради. Сільраді підпорядковані села Воронєнка і Паляниця.

Категорія: Інфо | Додав: Administrator (06.12.2015)
Переглядів: 735 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
avatar
Вхід на сайт
Прокат
Пошук
Реклама
Реклама